Особливості баріатричного впливу Стифімолу в пацієнтів із цукровим діабетом 2-го типу з ожирінням та артеріальною гіпертензією

УДК 616.36-004.2:616.379-008.64-056.52 DOI: 10.22141/2224-0721.13.8.2017.119277
Зуєв К.О.
Київський міський клінічний ендокринологічний центр, м. Київ, Україна

Особливості баріатричного впливу Стифімолу в пацієнтів із цукровим діабетом 2-го типу з ожирінням та артеріальною гіпертензією

For cite: Mezhdunarodnyi Endokrinologicheskii Zhurnal. 2017;13(8):596-603. doi: 10.22141/2224-0721.13.8.2017.119277

Резюме. Мета: оцінити вплив лікування фіксованою комбінацією екстракту гарцинії камбоджійської, хрому піколінату, L-тирозину, L-карнітину та водоростей бурих сухого екстракту на антропометричні показни
ки, а також кількість жирової тканини (ЖТ) і характер її розподілу за допомогою двофотонної рентгенів
ської абсорбціометрії у хворих на цукровий діабет (ЦД) 2-го типу з ожирінням та артеріальною гіпертензією.
Матеріали та методи. У дослідження були включені 53 пацієнти (з них 25 чоловіків) віком 55,90 Ѓ} 2,15 року
з ЦД 2-го типу, артеріальною гіпертензією та ожирінням (індекс маси тіла (ІМТ) ≥ 30 кг/м2).
Результати. Через 12 тижнів лікування такою фіксованою комбінацією в дозі по 1 капсулі 3 рази на день відмічене ста-тистично значуще зниження маси тіла на 4,5 Ѓ} 0,6 % (P1 = 0,0001) та ІМТ — на 4,60 Ѓ} 0,59 % (P1 = 0,0001),а також зменшення загальної кількості ЖТ на 4,16 Ѓ} 1,33 % (P1 = 0,003). Зниження маси тіла відбулося за рахунок абдомінальної ЖТ, про що свідчить статистично значуще зменшення кількості ЖТ в абдомінальному компартменті на 6,02 Ѓ} 10,15 % (P1 = 0,0003), а також зниження окружності талії як у чоловіків, так і в жінок на 6,73 Ѓ} 1,24 % (P1 = 0,0001) і 4,06 Ѓ} 0,77 % (P1 = 0,0009) відповідно. Висновки. Терапія означеною фіксованою комбінацією привела до зниження маси тіла в основному за рахунок абдомінальної ЖТ.
Ключові слова: цукровий діабет 2-го типу; ожиріння; рентгенівська двофотонна абсорбціометрія; гар
цинія камбоджійська; L-карнітин

Вступ
Поширеність ожиріння у світі впродовж останніх 30 років набула епідемічного характеру, що призвело до подвоєння загальної кількості хворих [1].Кількість осіб з ожирінням (з індексом маси тіла (ІМТ) > 30 кг/м2) у країнах із розвиненою економікою подолала 30% бар’єр, сягнувши, наприклад,у США 36 % від загальної популяції [2]. В Україні, згідно з даними ВООЗ за 2010 р., 21,3 % осіб мають ожиріння, що приблизно відповідає поширеності
цієї хвороби в Європейському регіоні [2].
Дослідження ідентифікували ожиріння як провідну причину розвитку серцево-судинних захворювань (артеріальної гіпертензії та атеросклерозу), цукрового діабету (ЦД) 2-го типу, онкологічних захворювань, синдрому обструктивного апное сну,деформуючого остеоартрозу, жовчнокам’яної хвороби, безплідності, варикозної хвороби, жирового гепатозу та інших тяжких хвороб, що створюють істотні проблеми для систем охорони здоров’я багатьох країн та є першопричиною значних видатків з їх бюджетів. Відмічено зростання смертності осіб на фоні збільшення ІМТ ≥ 30 кг/м2 від усіх причин, у першу чергу серцево-судинної смертності, з 50 до 100 % [3].
Ожиріння за характером розподілу жирової тканини (ЖТ) поділяється на абдомінальне, коли основна маса ЖТ розташована в черевній порожнині, на передній черевній стінці, тулубі, шиї й обличчі (чоловічий, або андроїдний, тип ожиріння, вісцеральне ожиріння), і таке, якому властиве переважне розташування ЖТ на сідницях і стегнах (жіночий, або гіноїдний, тип ожиріння). Саме надмірне відкладання
ЖТ в абдомінальному депо найбільше асоціюється з негативними наслідками ожиріння метаболічного та судинного характеру [4].
Баріатричне (від гр. βάρος — вага, тяжкість; ἰατρεία — лікування) лікування, тобто таке, що спрямоване на зменшення маси тіла, при досягненні її зниження хоча б на 5–10 % призводить до покращення кардіоваскулярного прогнозу та зниження захворюваності на ЦД 2-го типу [5, 6]. Тому першочерговою задачею в лікуванні хворих на ожиріння й захворювань, що виникають унаслідок нього, є зниження ваги.
Донемедикаментозної терапії ожиріння належить модифікація стилю життя зі збільшенням фізичної активності та зниженням калорійності добового раціону. На жаль, тільки менше від половини пацієнтів з ожирінням дотримуються необхідних рекомендацій [7]. Саме тому застосування медикаментозної терапії ожиріння має важливе значення в досягненні й утриманні зниження маси тіла.
Сьогодні особлива увага приділяється комплексним препаратам, що містять рослинні компоненти для зниження маси тіла. До них належить вітчизняний препарат Стифімол виробництва ПрАТ ≪Київський вітамінний завод≫, 1 капсула якого містить екстракту гарцинії камбоджійскої (що відповідає вмісту гідроксилимонної кислоти (ГЛК) 0,05 г) 0,1 г, хрому піколінату 0,0001 г,
L-тирозину 0,5 г, L-карнітину 0,015 г, водоростей бурих сухого екстракту (Fucus vesiculosus L.) у перерахунку на йод 0,037 мг.
Механізм дії гарцинії камбоджійської щодо зниження маси тіла пов’язаний з ді .ю гідроксилимонної кислоти, яка призводить до зниження активності ферменту АТФ-цитратліази, що, у свою чергу, пригнічує утворення ацетил-КоА та обмежує подальший синтез жирних кислот через малонілКоА [8]. Також під дією ГЛК відбувається активація ферменту карнітинацилтрансферази, завдяки чому активується утворення карнітину й, відповідно, посилюється транспорт внутрішньоклітинних жирних кислот у мітохондрії та їх окислення [9]. Результатом блокади АТФ-цитратліази та активації карнітинацилтрансферази є зниження ліпогенезу.
ГЛК справляє також регулюючий вплив на апетит, що полягає в її опосередкованому впливі на активність нейронів гіпоталамуса, які контролюють відчуття голоду й насичення шляхом блокади зворотного захвату серотоніну, що призводить до збільшення його концентрації в синапсах, справляючи, отже, ефект, подібний до такого в антидепресантів (інгібіторів зворотного захвату серотоніну) [10]. Характерною особливістю дії ГЛК у пацієнтів, які отримували ГЛК, було зниження потягу до вживання в їжу продуктів з великим вмістом легкозасвоюваних вуглеводів. У кількох дослідженнях було доведено, що прийом ГЛК спричинював зниження маси тіла в пацієнтів з ожирінням [11–13].
Компонентом Стифімолу, що також здатний впливати на вагу, є ароматична α-амінокислота тирозин, представлена оптичною ізомерною L-формою. L-тирозин — замінна амінокислота, яка утворюється з фенілаланіну. З тирозину синтезуються тирамін і 3,4-дигідроксифенілаланін — попередники катехоламинів, дофаміну, а також дийодтирозин, з якого утворюється тироксин. L-тирозин покращує процеси обміну катехоламі-
нів, оскільки біосинтез катехоламінів починається з тирозину [14]. Адреналін та норадреналін стимулюють ліполіз через β1-адренергічні рецептори, які через систему цАМФ активують гормончутливу ліпазу триацилгліцеролів. Терапія тирозином покращує емоційний стан: допомагає зняти відчуття тривоги та подолати депресію [15–19]. Біосинтезтиреоїдних гормонів, які відповідають за підтрим ку енергетичного балансу організму, починається з
йодування тирозину [20].
Хром наявний у препараті у вигляді солі піколі нової кислоти. У дослідженнях продемонстрована здатність хрому покращувати вуглеводний та ліпідний обмін у хворих на ЦД 2-го типу [21]. Лікування хрому піколінатом також знижує потяг до солодо щів і апетит [22].
L-карнітин — амінокислота, що є незамінним кофактором у транспорті довголанцюгових жирних кислот через внутрішню мембрану мітохондрій для подальшого розщеплення жирів і вироблення енергії [23]. Іншою роллю L-карнітину є перенесення коротколанцюгових жирних кислот з мітохондрій до цитозолю. Тому L-карнітин ідповідає за утримання енергетичного гомеостазу всього організму. Крім того, L-карнітин відповідає за експресію PPARγ та специфічного для ЖТ кислотозв’язуючого протеїну (aP2), який залучений до адипогенезу. Під дією L-карнітину знижується концентрація aP2 в адипоцитах, що приводить до посилення ліполізу та зниження адипогенезу [24].
Препарат Стифімол досліджувався кількома дослідницькими центрами в Україні [25, 26], але дослідження проводилися в популяції хворих на ожиріння без порушень вуглеводного обміну й наявності артеріальної гіпертензії. Тому нами було сплановане дослідження з метою вивчення ефективності препарату саме в цієї категорії пацієнтів.
Мета дослідження:
1. Вивчити зміни антропометричних показників (маси тіла, ІМТ, окружності талії (ОТ), стегон (ОС), співвідношення ОТ/ОС) у хворих на ЦД 2-го типу з ожирінням та гіпертонічною хворобою (ГХ) після лікування препаратом ≪Стифімол≫.
2. Дослідити зміни кількості ЖТ і характеру її розподілу методом двофотонної рентгенівської абсорбціометрії (ДРА) до і після лікування досліджуваним препаратом.

Завантажити повну статтю

Добавить комментарий